ПАЛІМПСЕСТ
UNDECEM ORATIONIS
* * *
Холод над морем застиг у польоті
в безмежності синій від вчора до завтра
і вкрив під собою закуті сном хвилі
чиї візерунчасті хтиві примари
кригою стали під крилами птаха
що зверхньо ширяє між морем та небом
в застиглому холоді де він єдиний
живий та рухомий хоча й не чутливий
до тих хто лишився
похованим в кризі
тут обрій замкнувся в порочному колі
тут небо і море і більше нічого
бо птах тільки там де його вже немає
а холод забувся й не вартий для себе
а тільки для моря і птаха і неба
він мертвий для вмерлих
бездушний нечуйним
він білий блідим
і темний для чорних
його не існує
і не існувало для себе самого
він зітканий з тих хто застиг у польоті
в собі поховавши всі хвилі та хмари
й у точку єдину згорнувся всім світом
там затишно дуже і навіть не тісно
27.XII.2002;
Київ
Коментарі
Дописати коментар