ПАЛІМПСЕСТ
UNDECEM ORATIONIS
* * *
Я знову дивлюся у білу безодню
й все дужче стискаю свою рятівницю
що втримує мене від марення злого
жаданню оманливому піддатись
поринути в вир де нема порятунку
від себе самого та слів невідступних
й нездоланий острах трима на краю
цю білу цноту зруйнувати слідами
химерних рядків чорних слів на папері
віддатися першому з них безроздільно
і породити від нього сто інших
таких же потвор що всією сім’єю
розкажуть про мене як в миті екстазу
нестямно кричав від шаленого болю
і викажуть тайну космогонічну
про світ що створив я у цій порожнечі
не втримавши сім’я гріховне у тілі
й чорнильною краплею впав на цей аркуш
що зараз можливо лежить безсоромно
себе пропонуючи хтивим очам
що байдуже візьмуть його із собою
і поховають у пам’яті чорній
пробач мене чиста невинна безодне
що сповнив тебе я собою навіки
і з тебе ніколи вже цього не змити
хіба що спалити разом із тобою
16.XII.2002;
Київ
Коментарі
Дописати коментар