Перейти до основного вмісту
ПАЛІМПСЕСТ

UNDECEM ORATIONIS


* * *
Я знову дивлюся у білу безодню
й все дужче стискаю свою рятівницю
що втримує мене від марення злого
жаданню оманливому піддатись
поринути в вир де нема порятунку
від себе самого та слів невідступних
й нездоланий острах трима на краю
цю білу цноту зруйнувати слідами
химерних рядків чорних слів на папері
віддатися першому з них безроздільно
і породити від нього сто інших
таких же потвор що всією сім’єю
розкажуть про мене як в миті екстазу
нестямно кричав від шаленого болю
і викажуть тайну космогонічну
про світ що створив я у цій порожнечі
не втримавши сім’я гріховне у тілі
й чорнильною краплею впав на цей аркуш
що зараз можливо лежить безсоромно
себе пропонуючи хтивим очам
що байдуже візьмуть його із собою
і поховають у пам’яті чорній
пробач мене чиста невинна безодне
що сповнив тебе я собою навіки
і з тебе ніколи вже цього не змити
хіба що спалити разом із тобою

16.XII.2002;
Київ  

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

ПРЕДЕЛ СКОРБИ      В каждой книге мы прочитываем лишь то, что способны увидеть в самих себе. Вот почему так невыносимо тяжело читать собственные дневники. Через них сталкиваешься со своей неизбежностью. Ведь Я – это всегда, с самого начала некая неизбежность. С какой невыносимой ношей между ребер приходиться жить, когда осознаешь тесную взаимосвязь всех вещей. Что ты, словно бог, каждым своим действием, каждым словом и даже мыслью меняешь весь окружающий тебя мир. Можно ли смириться с мыслью об этой неизбежной и невыносимой ответственности за судьбу мира? К счастью, по земле ходит бесчисленное количество таких богов, а еще больше их уже присоединилось к большинству и, таким образом, личная ответственность каждого становится мало заметной. По крайней мере, каждым из нас. И именно в тот момент, когда мы мыслим, говорим или действуем.      Итак, когда в шесть часов холодного ноябрьского утра луч пыли у меня над головой испугался предательск...
TARAS SHEVCHENKO HAYDAMAKY Introduction (translated by Eugene E. Korovin) All passes, all changes, with no end for ages. Where did it get to and whence show up? The matter is latent to dunces and sages. Living and dying… One thing is in bloom, Another has withered, forever has withered, And shrivelled leafs have been scattered by breezes… The sun will arise as at first it arose, The stars beaming purple will shine as at first. They will shine on later, and you, the pale-faced, Along blue expanses will put to the skies. You’ll glance at a draw-well and boundless ocean, A sea waving roughly, and brightly will shine Both over the Babylon’s ancient garden And what our sons are to take as a burden. You are everlasting!.. I thrive in the talk As with a dear soul in talking along, Chanting the reflection you whispered at night. Advise me once more what to do with my sadness As I’m not abandoned or orphaned one, I do have my offspring but the fa...
Коровин Евгений Речь и психоаналитическая техника (размышления над Семинарами 1 и 11 Ж.Лакана) [1]      Пытаясь сказать что-либо о столь наполненных смыслами текстах, каковыми являются работы Фрейда и Лакана, с неизбежностью обрекаешь себя на упреки в том, что некоторые из этих смыслов, – для кого-то, возможно, вполне очевидных, – были упущены, а в изложении же затронутых произошло значительное отклонение. Однако, уже благодаря этому первому опасению, можно наметить отправную точку дальнейшего изложения, которая, в случае возникновения указанных упреков, сможет послужить докладчику своеобразным апологетом. Итак, в качестве отправной точки мы берем пропуски и отклонения речи . Таким образом, мы с самого начала оказываемся в самом центре рассматриваемых проблем, поскольку сами понятия пропуска и отклонения ставят перед нами целый ряд вопросов: Что в речи пропускается? От чего речь отклоняется? Почему и зачем образовался пропуск или произошло отклонение? Отк...