ПАЛІМПСЕСТ

UNDECEM ORATIONIS

* * *

Крізь темряву нічну

що наче тишу криком розриває місяць

аби цим чорно-білим негативом дня

примаритися сном стражденним від безсоння

безжальним оком ніби та Медуза

Венера дивиться на місто

що кам’яним стовпом давно поснуло

й не бачить мене та не знає

що в цьому місті змореному днем

лишився ще один зухвалий що постав

супроти влади сну та зір

і безсоромно дивиться на неї

та не аби принизити її

з її пихатим поглядом богині

що заслуговує й на гірше покарання

від нас земних людей

за всю цю зверхність 

неприховану й нічною млою

я сподіваюся на віру в ту любов

яку можливо мимохіть відбила

бездушна та холодна ця зоря

собі забравши все тепло та світло

від того серця чиї очі

цієї ночі дивляться на неї наче я

тут на землі між нами купи пилу

безодні чорної солоної води

але до сяяння її лише повітря

і декілька хвилин польоту світла

ми зустрічаємося там де нас нема

25.ХІ.2002;

Київ