Перейти до основного вмісту


ПАЛІМПСЕСТ


Розширена анотація

Проблеми осмислення власного місця в світі, стосунків людини та суспільства, справжнього Буття та пов’язаних з ними явищ культури та історії людства автор подає та розглядає у вигляді своєрідного "роману", де замість героїв діють та розвиваються на трьох рівнях подання ідеї та розмірковування. Не намагаючись дати остаточні відповіді на питання, автор основне значення приділяє саме становленню світогляду, де кожен крок, хай іноді непослідовний чи навіть хибний, стає вищою цінністю, оскільки це крок на шляху до головної та справжньої, хай навіть і недосяжної мети. Незалежно від того, чи викладає автор свої думки у вигляді поезій, уривчастих щоденникових записів  чи впорядкованих есе, він спрямовує свій пошук у єдину точку, яку за традицією можна назвати сенсом життя людини, та намагається зруйнувати перешкоди на шляху його пошуку. Невирішеність цих проблем може призвести до багатьох негараздів у житті звичайної, конкретної людини, яка в будь-який момент може почати діяти всупереч власній волі, - її вчинками керуватимуть "програми" суспільства, до якого вона належить. Такими "програмами", або "структурами", можуть бути міфологія, яка на практиці може виражатися як у вигляді звичайних забобонів, так і політичної ідеології; релігія та навіть мова. Отже, завдання кожного, хто намагається досягти внутрішньої свободи, - навчитися відрізняти свої власні думки, судження та вчинки від спричинених впливом таких "програм". Неабияку роль у такому звільненні, на думку автора, відіграє осмислення власної смерті.
            "Палімпсест" – це книга, писана людиною, яка вирішила розібратися в тому, що відбувається в ній та поза нею, яка не боїться записувати свої судження, згодом закреслювати їх та повертатися до них знову.       


Друкується в авторській редакції.

Євген Евгенович Коровін

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

ПРЕДЕЛ СКОРБИ      В каждой книге мы прочитываем лишь то, что способны увидеть в самих себе. Вот почему так невыносимо тяжело читать собственные дневники. Через них сталкиваешься со своей неизбежностью. Ведь Я – это всегда, с самого начала некая неизбежность. С какой невыносимой ношей между ребер приходиться жить, когда осознаешь тесную взаимосвязь всех вещей. Что ты, словно бог, каждым своим действием, каждым словом и даже мыслью меняешь весь окружающий тебя мир. Можно ли смириться с мыслью об этой неизбежной и невыносимой ответственности за судьбу мира? К счастью, по земле ходит бесчисленное количество таких богов, а еще больше их уже присоединилось к большинству и, таким образом, личная ответственность каждого становится мало заметной. По крайней мере, каждым из нас. И именно в тот момент, когда мы мыслим, говорим или действуем.      Итак, когда в шесть часов холодного ноябрьского утра луч пыли у меня над головой испугался предательск...
TARAS SHEVCHENKO HAYDAMAKY Introduction (translated by Eugene E. Korovin) All passes, all changes, with no end for ages. Where did it get to and whence show up? The matter is latent to dunces and sages. Living and dying… One thing is in bloom, Another has withered, forever has withered, And shrivelled leafs have been scattered by breezes… The sun will arise as at first it arose, The stars beaming purple will shine as at first. They will shine on later, and you, the pale-faced, Along blue expanses will put to the skies. You’ll glance at a draw-well and boundless ocean, A sea waving roughly, and brightly will shine Both over the Babylon’s ancient garden And what our sons are to take as a burden. You are everlasting!.. I thrive in the talk As with a dear soul in talking along, Chanting the reflection you whispered at night. Advise me once more what to do with my sadness As I’m not abandoned or orphaned one, I do have my offspring but the fa...
Коровин Евгений Речь и психоаналитическая техника (размышления над Семинарами 1 и 11 Ж.Лакана) [1]      Пытаясь сказать что-либо о столь наполненных смыслами текстах, каковыми являются работы Фрейда и Лакана, с неизбежностью обрекаешь себя на упреки в том, что некоторые из этих смыслов, – для кого-то, возможно, вполне очевидных, – были упущены, а в изложении же затронутых произошло значительное отклонение. Однако, уже благодаря этому первому опасению, можно наметить отправную точку дальнейшего изложения, которая, в случае возникновения указанных упреков, сможет послужить докладчику своеобразным апологетом. Итак, в качестве отправной точки мы берем пропуски и отклонения речи . Таким образом, мы с самого начала оказываемся в самом центре рассматриваемых проблем, поскольку сами понятия пропуска и отклонения ставят перед нами целый ряд вопросов: Что в речи пропускается? От чего речь отклоняется? Почему и зачем образовался пропуск или произошло отклонение? Отк...