Розмисли Інтерпретатора

ПАЛІМПСЕСТ Епілог або Останнє слово Ось і завершено труд. Ні вогонь, ні залізо, ні злобна Давність не владні над ним, ані гнів руйнівний Громовержця. Хай надлетить неминучий той день, що за правом одвічним Тіло бере, - закінчиться лиш никле моє існування: В день цей єства свого кращою часткою, звившись над світом, Злину до зір, і ніщо не схитне, не затре мого ймення. [1] (Публій Овідій Назон, “Метаморфози”) Філософію (а, мабуть, саме до неї й віднесуть дану роботу всі ті, хто вважає цю галузь людських знань набором зарозумілих висловів та термінів) здавна мають за непотрібну науку, яка, на відміну від науки потрібної, не може стати в пригоді в корисній діяльності людини. Проте, чим є корисна діяльність, як не жалюгідним намаганням протистояти незборимій фатальності світу розумом, що звик володіти, але не бути. До релігії ми не бажаємо відносити свою працю з тих міркувань, що саме поняття “релігія” надто жорстко асоціюється в су...

ПАЛІМПСЕСТ Розділ ІІ. Буття Вступ В речах ми пізнаємо лише те, що самі в них вкладаємо. (І.Кант)          Даний розділ ми розпочинаємо із розв’язання не онтологічних, а гносеологічних питань. Якщо уважніше придивитися, то такий підхід є досить логічним, оскільки знайти своє власне буття в світі означає в першу чергу визначити себе в цьому світі, тобто дослідити відношення Я - Світ. Постає питання, яким чином вести дослідження, на які гносеологічні та методологічні засади спертися при його проведенні. Західна філософська традиція пропонує нам два основні типи ставлення до здатності людини пізнавати. Перший тип позитивістський: людина здатна пізнавати світ таким як він є, все далі й далі заглиблюючись в природу речей та всього світу в цілому. Таке розуміння природи людського пізнання дожило аж до 50-х рр. ХХ ст. Останньою суттєвою спробою розвинути та вкорінити такі ідеї була діяльність Віденського неопозитивістськ...

ПАЛІМПСЕСТ Розділ І. Структури Вступ Якщо, як ми вважаємо, неусвідомлена діяльність розуму полягає в наданні форм змістові і якщо всі ці форми здебільшого однакові для всіх типів мислення: давнього й сучасного, первісного й цивілізованого, - що блискуче виявляється при вивченні символічної функції у тому вигляді, як вона виражається в мові, - то необхідно й достатньо дійти до підсвідомої структури, що лежить в основі   кожної інституції чи кожного звичаю, щоб мати принцип   інтерпретації, придатний для інших інституцій та   інших звичаїв, - звісно, за умови проведення досить глибокого аналізу. (Клод Леві-Строс, “Структурна антропологія”)                 Перед тим, як ми почнемо аналізувати окремі структури, які тяжіють над свідомістю людини, доречним було б розглянути сутність структури взагалі. Зазначимо, що відколи структура вже починає тяжіти на...